1 травня в Україні, як і в багатьох інших країнах, святкують День праці або Міжнародний день солідарності трудящих. Перший день солідарності трудящих був проведений в 1890 році в деяких країнах Європи (Франція, Великобританія, Іспанія та інші). Основним атрибутом свята була демонстрація. 1 травня 1886 року американські робочі організували страйк з вимогою 8-годинного робочого дня. Страйк і супутня демонстрація закінчилися кровопролитним зіткненням з поліцією.

          У липні 1889 року Паризький конгрес II Інтернаціоналу, на згадку про виступ робочих Чикаго, ухвалив рішення про проведення 1 травня щорічних демонстрацій. Довгий час Першотравень був символом революції, непримиренної класової боротьби. Це свято відзначається в 66 державах світу. В Україні з 1992 року - це свято весни і праці.  


 

         У 1993 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 3 травня Всесвітнім днем свободи преси (рішення 48/432 від 20 грудня). Всесвітній день свободи преси є щорічним нагадуванням міжнародній спільноті про те, що свобода преси і свобода вираження поглядів є основними правами, закріпленими в Загальній декларації прав людини.


        3 травня прийнято вітати тих, хто приносить в наше життя радість. А починалося все в 1932 році, коли на території Радянського Союзу був створений Всесоюзний науково-дослідний інститут кондитерської промисловості.

          В Україні професія кондитера надзвичайно популярна і затребувана. Своє професійне свято кондитери відзначають один раз на рік. А ми, завдяки цим чудовим людям, маємо можливість балувати себе смачненьким щодня.  


 

          Сонце – найближча до Землі зірка, що зігріває та освітлює нашу планету. Сонце – могутнє джерело космічної енергії, без якої неможливе життя на Землі.

          Щоб привернути увагу до можливостей  використання  поновлюваних  джерел  енергії  європейське відділення Міжнародного товариства сонячної енергії (МОСЕ) (ISES-Europe), починаючи з 1994 року, на добровільній основі організовує щорічний День Сонця.


        Ні одна категорія громадян не повинна залишитися без уваги влади. Незалежно від національності, релігії, майнового стану, стану здоров’я.

        У нас  кажуть – нваліди.  На Заході – люди  з  обмеженими  можливостями  здоров’я.  По  суті – одне  й  те с аме,  але  в  Україні  інваліди – одна з самих малозахищених верств населення, – вважають борці за їхні права.

       Свою історію ця дата бере з 1992 року, коли 5 травня люди з обмеженими можливостями одночасно в 17 європейських країнах провели день боротьби за дотримання рівних прав інвалідів і проти дискримінації людей з фізичними, психічними чи сенсорними обмеженнями. З того часу подібні заходи стали традиційними і також проводяться 5 травня. Наша країна не стала винятком.

         

      

          Громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції Юрій Іванович Липа народився 5 травня 1900 року в Одесі.

          Перші літературні твори Юрія Липи з’явилися в журналі «Вісник Одеси», редактором якого він був. Вже тоді в його працях проявлялися неоднозначні заклики, що стосувалися самостійності України та розділу деяких територій Російської держави.

          Свої філософські погляди він чітко змалював в трилогії «Призначення України», «Чорноморська доктрина» і «Розподіл Росії».

          Не дивно, що своїми яскраво націоналістичними поглядами Юрій Липа дражнив радянський уряд. Вступивши в організацію ОУН-УПА, шансів на подальші ідейні пориви у нього вже не залишалося. У 1944 році він був розстріляний.

Щорічно, 7 травня, в Україні працівники радіо і всіх галузей зв'язку відзначають своє професійне свято – День радіо. У цей день, в 1895 році, відомий фізик Олександр Попов презентував світові свій винахід - перший радіоприймач і продемонстрував його роботу. З тих пір радіо зайняло міцне місце в різних галузях життя. Це і техніка, і військова справа, і розважальні технології. З 1945 року в СРСР це свято почали відзначати щорічно. А в незалежній Україні в 1994 році Президент затвердив цю дату, як День працівників радіо, телебачення та зв'язку. 

 

       Марко Кропивницький – український письменник, драматург, театральний актор народився 7 травня 1840 року в Херсонській губернії. З ім'ям М. Кропивницького пов'язані створення українського професійного театру й наступний етап розвитку реалістичної драматургії.


          Значний     вплив на творчу долю Марка Кропивницького справила його мати, яка навчала сина грати на музичних інструментах, залучала до театру і працювала над його вокальними здібностями. Як результат, в 1871 році в народному російському театрі відбувся дебют Марка Кропивницького, який зіграв роль у виставі «Сватання на Гончарівці».

          З цього часу починається пора гастролей і визнання українського репертуару. Тому в 1880 році Марк Лукич вирішує організувати власну трупу, до якої входять такі артисти, як Заньковецька, Садовський і Старицький. Реалістичний напрямок, що використовується в спектаклях, користувався великою популярністю не тільки в Україні, але і в інших державах, включаючи Грузію і Білорусь.

          Марко Лукич Кропивницький, творець соціально-побутової драми, до кінця своїх днів відстоював право національного театру на свою мову і культуру. У 1910 році видатного майстра не стало. Але залишилися п’єси, які зайняли гідне місце в скарбниці української класичної драматургії.

 

  Віртуальні ресурси Наукової бібліотеки ХНТУСГ Ви зможете переглянути на сайті

Наукової бібліотеки http://books.khntusg.com.ua/

Запрошуємо до перегляду!


Архів каледарного кошика