Видатний письменник, уславлений Майстер Михайло Опанасович Булгаков народився 15 травня 1891 р. у м. Києві в багатодітній і дружній родині професора, викладача Київської духовної академії. Сім'я дала майбутньому письменникові дуже багато – виховала у нього любов до мистецтва, повагу до людей і працелюбність.

Дитинство і юність Михайла пройшли у Києві, з яким пов'язане становлення митця. Він захоплювався класичною літературою й архітектурою, музикою і драматургією. Вивчав давні малюнки і написи у церквах, відвідував відомий театр Соловцова. На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі «Біла гвардія» та п'єсі «Дні Турбіних».

Після закінчення гімназії вступив на медичний факультет Київського університету. Склавши випускні екзамени екстерном, почав працювати лікарем – в Чернівцях, Кам'янці-Подільському, Смоленську. Перші враження від лікарської практики знайшли відбиток у книзі «Записки юного лікаря» (1925-1926).

1924-1928 – Михайло Опанасович пише такі книги, як «Дьяволиада», «Фатальні яйця», «Собаче серце» (1925), «Біла гвардія», «Зойкина квартира» (1926), «Багряний острів» (1927), «Біг» (1928). І, звичайно ж, «Майстер і Маргарита», над якою він починає працювати в 1928 році.

До 1930 року багато п’єс перестали друкувати і з’являтися на сцені. Відносини Михайла Булгакова з Радянською владою складалися досить складно і неоднозначно. Чимало його творів побачили світ лише при Сталіні, який високо оцінював творчість Михайла Опанасовича.

Як митець і мислитель, Михайло Булгаков перебував під значним впливом творчості Миколи Гоголя та філософа Григорія Сковороди.

Київ займав особливе місце в житті та творчості письменника. Про це він сказав у ліричному нарисі «Київ-місто». Андріївський узвіз, 13, де впродовж тривалого часу мешкала родина Булгакова і де відбувалася дія «Білої гвардії» та «Днів Турбіних», перетворено на літературно-меморіальний музей, відомий в Європі.

Час все розставив по своїх місцях, підтвердив слова «Рукописи не горять». Понині звуть його люди Майстром, шанують за незламний дух свободи і правди в роки тяжкої диктатури, пам'ятають його як людину, який розповів світові про свою любов до міста, пронесену через все життя.

Помер Михайло Булгаков 10 березня 1940 року від важкої спадкової хвороби нирок.

Наукова бібліотека пропонує Вам віртуальний огляд «Головний роман Михайла Булгакова» - http://library.khntusg.com.ua/?q=node/1914

Видатний український і російський історик, поет-романтик, мислитель, громадський діяч Микола Іванович Костомаров народився 16 травня 1817 року.

В історію української літератури Микола Костомаров увійшов як письменник-романтик: віршові збірки «Украинские баллады» (1839), «Вітка» (1840), історичні п’єси.

Поезія Миколи Костомарова характеризується широкою проблематикою і розмаїттям жанрових форм: вірші-балади, в основу яких покладено народні вірування, легенди та історичні перекази («Стежки», «Посланець», «Мана», «Брат з сестрою», «Ластівка», «Явор, тополя й береза» та ін.), ремінісценції на історичні теми (вірші «Згадка», «Могила» та ін.), вірші-пісні романсового характеру, стилізації народної ліричної пісні («Стежки», «Поцілунок», «Рожа», «Горлиця», «Голубка», «Нічна розмова», «Вулиця», «Зозуля»), особистісно-психологічна лірика з її наріканням на життя, тугою за недосяжним щастям, молодістю («Туга», «Дівчина», «Сон», «Ой ішов козак…», «Зірка», «Зорі» та ін.).

Громадянська лірика Миколи Івановича пронизана мотивами боротьби з тиранією, поетизацією козацької слави України («Давнина», «Діти слави, діти слави!», «На добраніч»).

Микола Костомаров одним з перших в українській поезії запровадив гекзаметр (вірш «Эллада») та елегійний дистих (вірш «Нічна розмова»), п’ятистопний ямб.

М. І. Костомаров переклав частину «Краледворського рукопису», окремі твори Дж. Байрона, В. Шекспіра (пісня Дездемони з трагедії «Отелло»), з чеської («Ягода», «Рожа») і польської («Панич і дівчина») народної поезії.

Микола Костомаров – один з перших українських літературних критиків. З його історичних і суспільних поглядів випливає розуміння народної поезії як втілення національного духу, а також індивідуальної творчості як продовження фольклорного процесу на новому рівні.

Помер Микола Костомаров 19 квітня 1885 року в Петербурзі.

Міжнародний день музеїв (International Museum Day) з'явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні Міжнародної ради музеїв (International Council of Museums, ICOM) було прийнято пропозицію російської організації про установу цього культурного свята. З 1978 року Міжнародний день музеїв став відзначатися більш ніж в 150 країнах.

Кожна держава має свої культурні корені, зібрані в музеях і виставкових залах, які дозволяють всім охочим долучитися до світу прекрасного і вдихнути на повні груди повітря, просочене духом часу.

Наукова бібліотека пропонує Вам переглянути: - вебліографічний огляд «Музеї України – скарбниці культурної спадщини» - http://library.khntusg.com.ua/?q=node/930 - віртуальну виставку однієї книги «Сто великих музеїв світу» - http://library.khntusg.com.ua/?q=node/1917/

Українців закликають одягти традиційний стрій і вийти в ньому на роботу, в університет, школу чи садочок. Свято вишиванки традиційно припадає на третій четвер травня. А започаткований цей день чернівецькими студентами у 2007 році.

Зараз свято набуло всеукраїнського рівня. Тож в різних містах заплановані різноманітні акції і флешмоби.

Вишита сорочка – це оберіг, тому що в ній закладена енергія вишивальниці, яка бажає добра тій людині, хто буде носити цю сорочку, символ здоров'я, краси, щасливої долі і родової пам'яті.

Вадим Миколайович Собко – український письменник, прозаїк-драматург і поет, голова правління Добровільного товариства любителів книги, член СП СРСР, лауреат Державної премії СРСР (1951), Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка (1975).

Народився 18 травня 1912 року. Вадим Собко - автор талановитих романів, п’єс про ратні подвиги і творчу працю українського народу. Твори його користуються широкою популярністю серед читачів не тільки в Україні, а й у інших країнах. Він віддав багато сил і снаги створенню образу людини праці.

Наукова бібліотека пропонує Вам віртуальну виставку «Невтомний літописець доби» - http://library.khntusg.com.ua/?q=node/2121

Щорічно, в третю суботу травня, всі вчені та інші працівники сфери науки, приймають вітання з професійним святом – Днем науки України. Цей день встановлений Указом Президента України від 1997 року. Через 2 роки, в 1999 році, вийшов закон «Про науку і науково-технічну діяльність», який визначає основні пріоритети і напрямки в розвитку науково-дослідної діяльності в державі.

Цей документ також регламентує головні цілі для цієї сфери життя.

Наука – одна з найважливіших галузей в нашій країні. Високий рівень освіти та розвитку наукової діяльності дозволяють безлічі вчених і науковців брати участь у вирішенні різних завдань світового масштабу.

Національна Академія Наук України, яка була найбільшою і значущою на території всіх радянських республік, функціонує ще з 1918 року. Сьогодні ж на її базі працюють 167 наукових установ, у яких задіяні близько 35 тисяч осіб, з них 2295 – доктори наук, 7650 – кандидати і 12 740 – наукові працівники.

Наукова бібліотека пропонує Вам віртуальну виставку «Засновник землеробської механіки» – http://library.khntusg.com.ua/?q=node/635/

Всесвітній день метрології (WorldMetrologyDay) щорічно відзначається 20 травня. 

Ще у XVIII столітті був встановлений еталон метра, а 20 травня 1875 року в Парижі підписано Метрична конвенція на міжнародному рівні. Так чи інакше, але в цьому житті практично все можна виміряти, щоб привести до певних стандартів.

Всесвітній день метролога був заснований в 1999 році на засіданні Міжнародного Комітету мір і ваг. Так було покладено початок єдиного метрологічного простору та науково-технічного співробітництва, що призвело до прогресивних явищ у суспільстві та нового сприйняття ознак цивілізації.

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу  Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.

Відправною точкою на шляху до встановлення Дня Європи вважається Декларація Шумана.

9 травня 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості (основи нарощування військової техніки) та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Це стало «наріжним каменем Європейської федерації». Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової могутності одна проти одної, що і забезпечило мир в Європі.

Три з половиною десятиліття тому на Міланському саміті 1985 року лідери ЄС вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати «День Європи».

Щорічно 20 травня своє професійне свято відзначають люди вельми рідкісної професії – перекладачі-дактилологи, або сурдоперекладачі. Всі ці назви відносяться до фахівців, які допомагають глухим і слабочуючим людям розуміти звернені до них фрази і вести діалог з оточуючими. Іншими словами, вони переводять усну мову на мову жестів.

День перекладача жестової мови на Україні з'явився в календарі святкових дат  25 березня 2009 року. Тоді IV пленум центрального правління Українського товариства глухих, відгукнувшись на ініціативу Ради перекладачів жестової мови, випустив постанову про заснування професійного свята.

Мета введення нової дати – привернути увагу громадськості до проблем осіб з порушенням слуху (повним або частковим), а також підкреслити внесок сурдоперекладачів у розвиток спільноти глухих. За статистикою, в Україні в даний час живе близько 1,5 мільйона громадян, які страждають різними порушеннями слуху. Десята частина з них – 150 тисяч людей потребують допомоги перекладачів жестової мови. Однак, таких фахівців на всю країну налічується трохи більше трьохсот.

20 травня 1961 року відповідною постановою Кабінету Міністрів УРСР була заснована найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва – Республіканська премія ім. Т.Г. Шевченка.

У перші роки існування премії нею нагороджували видатних митців за високоідейні і високохудожні твори та роботи в галузі літератури, образотворчого мистецтва, музики, театрального мистецтва та кінематографії. Перше нагородження відбулося 9 березня 1962 року.  Тоді її лауреатами стали Павло Тичина, Олесь Гончар в галузі літератури і Платон Майборода в галузі музики. У 1969 році премія стала державною, а вже в 1997  –  отримала статус національної.

Сьогодні лауреатів премії вибирають в 3 етапи, а остаточне рішення приймає Комітет з премій ім. Тараса Шевченка. Щорічно присуджується до 5 Національних премій в галузі: літератури, літературознавства та мистецтвознавства; публіцистики і журналістики; кінематографії; музичного, театрального, концертно-виконавського, народного і декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва.  До 2007 року Шевченківською премією були відзначені 566 осіб і 8 колективів. У 2007 році в Україні заснували ще Народну Шевченківську премію (Залізний Мамай), першими лауреатами якої стали Остап Лапський, Олег Скрипка, Ігор Павлюк, Михайло Андрусяк.

Список лауреатів Шевченківської премії (1962-2017) - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №55/2017 про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка - http://knpu.gov.ua/

Цей День пам'яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали на Україні в наслідок політичних репресій 1937-1938 роках почали відзначати з 2007 року, відповідно до Указу Президента України № 431/2007 від 21 травня 2007 року «Про заходи у зв'язку з 70-ми роковинами Великого терору – масових політичних репресій 1937-1938 років».

Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам'яті про ці страшні події.

Як відомо 2 червня 1937 року було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 року вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.

Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.

Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15717 осіб, у 1937 – 159537, в 1938 – 106096, в 1939 – 11744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937 році.

За рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я кожну третю неділю травня проводиться День пам'яті померлих від СНІДу (World Remembrance Day of AIDS Victims). Вперше цей день був відзначений ще в 1983 році в Сан-Франциско (США). На той момент у світі було зареєстровано лише кілька тисяч випадків захворювання на цю страшну хворобу і про неї практично нічого не було відомо. Організаторами проведення акції пам'яті померлих від СНІДу стали люди, яких особисто торкнулася ця трагедія, що пережили біль втрати рідних і друзів.

Мета «Дня пам'яті померлих від СНІДу» є привернення уваги населення до цієї проблеми, профілактики цього захворювання, а також привернення уваги влади до соціального захисту ВІЛ-інфікованих.

Статистика померлих від СНІДу в світі катастрофічна. Від СНІДу померло людей вже більше, ніж було вбито у Другій світовій війні в цілому.

21 травня 2003 року вперше відзначався Всесвітній день культурного різноманіття в ім'я діалогу та розвитку (World Day for Cultural Diversity for Dialogue and Development). У зв'язку з цим Генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацура звернувся до міжнародної громадськості з наступним посланням:

«Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй 20 грудня 2002 року в резолюції 57/249 «Культура і розвиток» ухвалила проголосити 21 травня Всесвітнім днем культурного різноманіття в ім'я діалогу та розвитку і запропонувала всім державам-членам, міжурядовим органам, організаціям системи Організації Об'єднаних Націй і відповідним неурядовим організаціям, серед іншого, інформувати громадськість про цінність і важливість розмаїття культур і, зокрема, сприяти за допомогою освіти та засобів масової інформації усвідомленню позитивної ролі культурної різноманітності.

Завданням ЮНЕСКО, як і ООН, не є організація культурної діяльності у світі. Однак вона може підтримати людей планети в їх сподіваннях і надіях. Саме в цьому сенсі має сприйматися святкування 21 травня, яке об'єднує нас сьогодні.

Загальна декларація ЮНЕСКО про культурне різноманіття – прекрасний інструмент діалогу та розвитку. Кожен з нас повинен прагнути до того, щоб плюралізм культур, завдяки встановленню діалогу між ними, став нашим спільним багатством. Тільки таким чином ми зможемо уникнути трагічних конфліктів і домагатися сталого розвитку, гарантувати який мають стійкість розмаїття культур і продовження конструктивного і пильного діалогу».