Це свято було засновано в 2008 році, щоб відзначити значимість співробітників фондового ринку, робота яких впливає на економічні реформи та інвестиційний клімат у державі.
Становлення ринку цінних паперів у нашій країні почалося в 1991 році з введенням в дію Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Серед його учасників знаходяться не тільки акціонерні товариства, але і безліч біржових організацій. Вся їх діяльність спрямована на залучення капіталів і примноження досягнутих результатів
Євгенія Семенівна народилася 12 червня 1931 року в Харківській області. З дитинства дуже любила співати. У своїх мріях бачила себе великою артисткою. Навчаючись в хорі для обдарованих дітей, майбутня прима вже знала, ким стане.
У 1957 році Євгенія Мірошниченко – випускниця Київської консерваторії. Доля подарувала їй можливість стати солісткою Київського театру опери та балету, на сцені якого вона виступала 40 років. Безліч гастролей, визнання публіки, причому не лише вітчизняної, все це послужило додатковим стимулом для подальшого саморозвитку. Її оперні партії – верх досконалості і гармонії.
З 1980 року Євгенія Семенівна проявляє себе і як талановитий педагог. Те, що знає сама, успішно прищеплювала своїм вихованцям. Талант співачки, педагога, а також стажування в Італії допомогли їй втілити свої мрії і передати їх тим, хто не уявляв своє життя поза мистецтвом.
Не стало найкращої оперної співачки України в 2009 році. Однак шанувальники таланту Євгенії Семенівни пам’ятають і цінують її колоратурне сопрано (найвищий жіночий голос серед існуючих) – заворожуюче, що веде у світ вічності. Вона віртуозно володіла своїм голосом, жестами, які складали її безцінний дар. Таких артистів не забувають, бо вони жили і творили для народу.
Український живописець, педагог і громадський діяч Олександр Мурашко народився 14 червня 1875 року в Києві.
Олександру Мурашко дуже добре давалися портрети. У своїх роботах він використовував реалістичний напрямок. Портрети, пейзажі та жанрові композиції, написані рукою Олександра Мурашка, можна зустріти в Національному художньому музеї України і в безлічі приватних колекцій.
Український кіноактор, кінорежисер, сценарист Іван Васильович Миколайчук народився 15 червня 1941 року в Чернівецькій області в багатодітній сім’ї.
Серед зіграних героїв Івана Миколайчука є як позитивні, так і негативні. Старше покоління ніколи не забуде такі кіношедеври за участю чудового артиста, як «Тіні забутих предків», «Білий птах з чорною ознакою», «Пропала грамота».
У 1979 році виходить у світ його перша режисерська робота – художній фільм «Вавілон XX».
Помер Іван Миколайчук у віці 46 років. На рахунку цього чудового артиста більше 35 ролей, 8 сценаріїв, 2 режисерські роботи, а так само визнання народу, підкореного талантом і харизмою.
6 червня 1934 року у Харкові відкрився Перший з’їзд письменників України, на якому було вирішено заснувати в країні Спілку радянських письменників. Підставою для цього рішення став Перший Всесоюзний з’їзд письменників, на якому було вирішено створити Всесоюзну спілку письменників та її філії в кожній республіці.
На Першому Всесоюзному з’їзді радянських письменників було прийнято статут організації, в якому підкреслювався певний соціалістичний реалізм – основа радянської літератури та літературної критики. Цей метод на озброєння повинні були взяти і всі республіканські спілки письменників. Не стала винятком і Україна, до лав Спілки записалися трохи більше 200 письменників. Перший український центр очолив Іван Кулик. Вищим же органом Спілки письменників України (СПУ) вважалися з’їзди, які повинні були проходити раз на 5 років. У більшості обласних центрах також створювалися місцеві літературні осередки. СПУ мала власні друковані органи: «Літературна Україна», «Вітчизна», «Жовтень», «Прапор», власне видавництво «Український письменник».
Статус Національної Спілка письменників України отримала у 1997 році.
3 грудня 2015 відбулося чергове засідання Правління НСПУ, на якому було оголошено, що членами спілки є 1973 особи, з яких 110 мешкають за межами України. Письменницькі організації Донеччини та Луганщини функціонують на територіях, підконтрольних українському урядові.
У 1995 році Генеральна Асамблея проголосила 17 червня Всесвітнім днем боротьби з опустелюванням і засухою (World Day to Combat Desertification and Drought) у зв'язку з річницею з дня прийняття Конвенції Організації Об'єднаних Націй по боротьбі з опустелюванням (17 червня 1994 р.).
Державам пропонувалося присвячувати Всесвітній день підвищенню інформованості про необхідність міжнародної співпраці в боротьбі з опустелюванням і наслідками засухи.
Це свято вперше було відзначене в США у 1910 році. У багатьох країнах у третю неділю червня в знак вдячності і поваги віддають почесті чоловікам-батькам. Україна поки ще не приєдналася до цієї традиції і не внесла свято в свій реєстр. Але від цього роль батьків не зменшується, а навпаки, зростає і міцніє.
Це сімейне свято вважається дуже важливим, оскільки чоловікові доводиться звалювати на свої міцні плечі безліч турбот, що впливають на щастя і достаток.
Для більшості з нас батько – опора у всіх життєвих справах. Від його участі залежать наші успіх, адже навіть завдяки моральній підтримці ми здатні звернути гори і добитися бажаних результатів. адувати їх. Хоча історія замовчує ким і коли це неофіційне свято було засновано, але це не позбавляє його популярності.
З року в рік у третю неділю червня в Україні святкують День медичного працівника. Цей день став традиційним святом після видання Указу Президента України від 1994 року.
Наша держава приділяє багато уваги сфері медичної допомоги: профілактика та принципи здорового способу життя проголошуються головним змістом діяльності всіх закладів; формується нова система управління, яка базується на принципах ринкової економіки з використанням методів сучасного менеджменту; вводиться сімейна медицина та медичне страхування; реформується медична освіта.
Саме в цей день працівники сфери охорони здоров'я по-особливому відчувають свою необхідність і значимість, пишаються своєю професією, своїми успіхами і досягненнями.
28 червня 1651 року почалась битва між Військом Запорозьким Богдана Хмельницького та союзним йому кримськотатарським військом Іслама III Герая з армією Речі Посполитої під командуванням короля Яна Казимира II, яка закінчилася поразкою Б. Хмельницького. Зазнавши великих втрат, він був змушений підписати з поляками Білоцерківський мирний договір, який значно обмежував повноваження гетьмана і автономію підконтрольних йому територій. Кількість реєстрового козацтва було зменшено до 20 тис., козацьку територію обмежили тільки до Київського воєводства, шляхті повернули стародавні володіння, а селяни змушені були повернутися на панщину. Однак на цьому бої війна не закінчилася. Менше ніж через рік армія поляків була знищена під Батогом.
Віртуальні ресурси Наукової бібліотеки ХНТУСГ Ви зможете переглянути на сайті Наукової бібліотеки
