День Конституції України 

День Конституції України відзначається щорічно 28 червня і є офіційним державним святом. Прийняттям даного документа в 1996 році ознаменувався початок становлення і розвитку нової демократичної і незалежної країни.

Навряд чи варто нагадувати, що значить для української нації наявність власної незалежної держави, визнаного члена світової спільноти і повноправного учасника міжнародних відносин. До цього народ прагнув багато сотень років, саме тому день Конституції України має особливе історичне та почесне значення.

Свято Дня Конституції урочисто відзначається у всьому світі: починаючи з Японії та Норвегії, у яких в цей день влаштовуються масові народні гуляння, супроводжувані парадами і відкриттям дверей парламенту для всіх бажаючих, і закінчуючи Гібралтаром і невеликим островом Ніуе, які поки що не можуть похвалитися незалежністю . Місце, яке День Конституції займає у суспільному житті держави, дозволяє судити про роль Основного Закону в ньому.

Процес створення Конституції України  був довгий і тернистий. Починаючи з Конституції Пилипа Орлика 1710 року, яка, щоправда, так і не вступила в дію, і закінчуючи безсонною ніччю з 27-го по 28-е червня 1996-го року, коли Основний Закон нарешті був прийнятий, — таким був нелегкий шлях цього великого документа.

День Конституції України — єдине державне свято, закріплене в самій Конституції:

 Стаття 161. День прийняття Конституції України є державним святом — Днем Конституції України.      

Наукова бібліотека ХНТУСГ запрошує вас у читальний зал №3 по вул. Артема, 44 ознайомитися з книжковою виставкою

 «До Дня Конституції України»

 

                                                           3.JPG 2.JPG

Список літератури, представленої на виставці

 

Я — українецьЄ у мене право

на рідну мову та свою державу,

на гордий прапор золотисто-синій,

на щастя жити у такій країні.

Я — українець. Право знати маю

про тих, кого героями вважаю,

що людство рятували від руїни, —

синів і дочок, гідних України.

Я — українець. Хочу право мати

завжди усе, що думаю, казати,

на незалежну та міцну державу,

на все, що гарантовано по праву.

Я — українець. І моє це право

любити землю горду й величаву,

та дух свободи набирати в груди.

Я — українець. Був ним, є, і буду!

 

                                      Л. Вознюк

 

Рейтинг@Mail.ru