Слобідська Сумщина

 

Цікаві маршрути Слобідської Сумщини

 

16 жовтня 2011 року відбулась чергова подорож нашого краєзнавчо-туристичного клубу «Патріот». На цей раз учасники подорожі відкривали для себе Сумщину. Наш автобус швидко проминув Богодухів, кордон Харківської і Сумської областей і ось, наша перша зупинка - місто Охтирка.

У 1641р. на горі Охтир, на підвищеному правому березі Ворскли, закладено Охтирську фортецю. Довгий час Охтирка залишалась військовим поселенням, полковим містом, центром одного з п’яти слобідських козачих полків. Козацькі слобідські полки відігравали значну роль у захисті південних кордонів Російської держави. Серед них і Охтирський полк, склад якого формувався із населення краю. Козаки покрили себе славою у боротьбі з татарами і турками, брали участь у всіх військових компаніях Росії: Північній війні, війні за здобуття Криму. Охтирський гусарський полк вкрив свої знамена славою під час Вітчизняної війни 1812 року Серед імен гідних пам’яті і слави – ім’я поета Дениса Давидова, який очолив народний опір під час війни.

Огляд Охтирки ми починаємо з її головної перлини, пам'ятки архітектури національного значення – комплексу Покровського Собору, який складається з трьох різночасових мурованих споруд: саме Покровського собору, Введенської церкви - дзвіниці та церкви Різдва Христова.

Найвищою і наймасивнішою спорудою комплексу - є Покровський собор. Він був закладений 25 квітня 1753 року, в річницю коронації російської імператриці Єлизавети Петрівни, котра пожертвувала на будівництво собору 2000 рублів сріблом. Автором проекту собору був знаменитий московський архітектор князь Дмитро Васильович Ухтомський. Будівництво собору завершили у 1768 році і тоді ж його освятили. Покровський собор заснували на місці, де в 1739 р., за легендою явилася священику під час косовиці, чудотворна ікона Охтирської Богородиці. Нажаль, в 1903 році ікону вивезли на реставрацію до Петербургу, але до місця призначення вона не доїхала. Доля святині довгий час лишалась невідомою, аж поки в 1975 році вона не була знайдена у приватній колекції у Сан-Франциско. Нині ж у Покровській церкві Охтирки знаходиться копія цієї ікони.

Поруч з Покровською церквою височіє ще один витончений храм – Введенська церква - дзвіниця. Вона побудована у 1784 році видатним архітектором П.Ярославським, який у той час був губернським архітектором у Харкові. Привертає увагу оригінальне завершення куполу дзвіниці – замість хреста на вершині дзвіниці стоїть святий Андрій – покровитель козацтва. З іншого боку – церква Різдва Христового (1827р.) Цю церкву в Охтирці частіше називають графською, бо збудувала її на свої кошти графиня Анна Чернишова.

Поруч з комплексом Покровського собору знаходиться ще одна церква – Спасо-Преображенська. Вона збудована у 1905 році у візантійському стилі, зараз реставрується. Останній храм, який ми оглянули – Михайлівська церква, яка стоїть на північному виїзді з міста. Історія не залишила нам ім’я архітектора храму, але його талант не викликає сумнівів. У оздоблені церкви змішались романський і візантійський архітектурні стилі. Над храмом височіє сорокаметрова (!) дзвіниця. Всі церковні споруди Охтирки - можна віднести до кращих взірців архітектурних споруд Сумщини, до унікальних витворів Слобожанської регіональної школи монументальної архітектури.

Виїхавши з Охтирки наш автобус прямує на Тростянець. Наша дорога пролягає серед вічнозелених соснових лісів. Але недовго: за якісь 10-15 хвилин нам відкривається панорама Тростянця. Над містом височіє його головна домінанта – побудована на початку XX ст. Вознесенська церква. Це одна з двох церков, які спроектував видатний харківський архітектор Олексій Бекетов. Одна з них була побудована в Харкові і до наших часів не дожила, а ось друга і досі милує око гостям Тростянця. Заснування Тростянця пов`язане з подіями 1652 року. Після поразки козацьких військ у битві під Берестечком населення Волині, Поділля й Київщини почало переселення на землі Слобожанщини. Переселенці, які заснували Тростянець серед боліт перед Охтирською горою у 1660 році, прийшли з Наддніпрянщини. Назва козацької слободи утворилася від однойменної річки Тростянки. Існує ще одна версія стосовно назви поселення. “Тростянцями” у ті часи називали сухі острівці серед заболоченої місцевості.

Головна туристична «принада» міста – комплекс Тростянецької садиби. Він складається з палацового будинку, Круглого двору і Благовіщенської церкви. Садиба у Тростянці була заснована у 1720 р., коли російський імператор Петро І подарував Тростянець своєму духівнику, місцевому уродженцю, протоієрею Тимофію Васильовичу Надаржинському. У 1840-х рр. – садиба перейшла до князів Голіциних, а з середини XIX ст. – до цукрового магнату Леопольда Кеніга , котрий реконструював палацовий ансамбль і систему парків та влаштував тут цукроварню й низку промислових підприємств. У цьому маєтку з 1864 року епізодично бував великій російський композитор П.Чайковський.

Садиба у Тростянці має історико-архітектурну й меморіальну цінність, як рідкісний збережений зразок панської садиби, вирішеної в стилістиці історизму. Нині в палаці закінчується реставрація, зараз тут проводять концерти класичної музики, а також виставки сучасних художників. Дуже приємно було прогулятися – «алеєю закоханих», яка закінчується симпатичною альтанкою з пам’ятником закоханим серцям. На камені вибитий вірш Василя Симоненка…Наші мандрівники детально дослідили територію найдавнішої будівлі Тростянця - Благовіщенської церкви, але на жаль ми не змогли відвідати сам храм. Благовіщенська церква була закладена у 1744 р. Будувалася шість років коштом дворян Надаржинських. Освячена у 1750 р. Архітектура храму витримана в стилістиці бароко з елементами раннього класицизму. Оздоблення інтер'єра належить до пізніших часів, зокрема іконостас – поч. ХХ століття.

Поруч з садибним будинком височіє романтична споруда – Круглий двір, зведений у 1820-х рр. Зовні вона виглядає як справжній замок – міцні стіни, які утворюють овал, чотири могутні башти з бійницями і готична арка воріт. Але використовувався Круглий двір зовсім не для оборони, а для… виступів кріпацького театру і цирку князів Голіциних. Попід стінами були місця для глядачів, а баштах жили артисти. В центрі двору був манеж для коней. Ця пам’ятка є унікальною за своїм об'ємно-просторовим вирішенням і функціональним призначенням, і тому Круглий двір був одним з трьох представників Сумщини у конкурсі «7 Чудес України».

Викликав у нас інтерес чудовий куточок природи - урочище Нескучне з романтичним гротом. Старовинний дендропарк Нескучне найбільше розвивався за часів Леопольда Кеніга – великого любителя і знавця лісів. Тут і досі ростуть екзотичні заморські дерева і дуби-патріархи. В 1911 році в парку був споруджений модерний будинок управителя. Зараз тут працює Тростянецька науково-дослідна станція. Найромантичніше місце парку – система ставків з прозорою водою, де в кінці нашої подорожі ми зупинились на вечерю. Кажуть, що Леопольд Кеніг змушував свої синів чистити озера, які робили це за допомогою хитрих парових машин.

Сонце вже сіло за обрій, коли ми прощались з чудовими краєвидами Сумщини. Стомлені, але задоволені, ми везли з собою купу вражень та фотографій. Навколо були безкраї поля рідної Слобожанщини, яку відтепер ми впізнали по новому…

Керівник краєзнавчо-туристичного клубу

«Патріот»  ХНТУСГ  Кірєєва С.М.     

 3333

1223   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

33333311111

Для допомоги зверніться до інструкції Пошук в каталозі бібліотеки

Для допомоги зверніться до інструкції Пошук в в репозитарії ХНТУСГ

Послуги МБА та ЕДД

Послуги МБА та ЕДД НБ ХНТУСГ

Контакти

Адреса для листування
Наукова бібліотека ХНТУСГ
пр.Московський 45
Харків, 61001
Телефон
E-mail:

Новини бібліотеки

Сканер у подарунок для бібліотеки

2021-12-28

Напередодні новорічних свят Наукова бібліотека отримала від  керівництва ДБТУ довгоочікуваний планетарний сканер, необхідний для оцифрування колекцій рідкісних і цінних видань.

Харківський національний технічний університет сільського господарства імені П.Василенка